Скільки себе пам’ятаю, завжди
мріяла бути вчителем. Не було навіть думки, що можу стати кимось іншим. І у
всіх шкільних творах писала про те, чим же мені подобається професія педагога.
А потім було навчання в педінституті. Тоді
я вже відчувала своє покликання до обраного фаху. Чи ми обираємо професію, чи, як іноді
здається, вона обирає нас, - невідомо. Але якщо людина працює за
покликанням, це стає зрозуміло, в першу чергу, їй самій.
Все стало зрозумілим з тих пір, коли я прийшла
працювати після вузу в свою рідну школу вчителем французької мови, а ще була
піонервожатою. А в 1984 році почала працювати в
Кам'янській школі.
Промайнуло швидко
тридцять шість років… Термін немалий...
Вчитель сільської школи. Твоє життя, як на долоні, кожен
твій крок і рух на очах. Тебе, твою сім’ю, дітей всі знають. І ти всіх
пам’ятаєш і знаєш. Перед тобою твій випускник. Ким він став? Що школа недодала
, недобачила-потім з цим тобі жити? Його діти прийдуть до тебе в школу.
Виховуючи учнів,ти виховуєш все село,від тебе залежить майбутнє. Щоб заслужити
авторитет і повагу,я будувала для себе піраміду цінностей.
Чи можу я вважати себе щасливою? Мені дуже близький вираз
« важке щастя». Буває, що мрієш про щось, досягаєш поставленої мети , але виявляється , що це або вже не потрібно, або не актуальне . Буває
... Не сумую , продовжую віддавати всю себе роботі . Інакше не можна .
Але взагалі , я щаслива людина ,
тому що у мене все виходить,ставлю перед собою мету і йду вперед.
А найбільше мені
подобається проводити уроки іноземної мови, навчати дітлахів новому, вчити
аналізувати та узагальнювати,створювати візуально життєві ідеали.
Діти підтримують, допомагають,презентують все нові та нові проекти,люблять
проведення відкритих уроків . А ще велику увагу приділяю
позакласній роботі з предмета. Люблю експериментувати, впроваджувати
нове,зовсім невідоме. Цілеспрямована,трудоголік, закохана в професію вчителя.
Комментариев нет:
Отправить комментарий